Автор: med1

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. 

Під час воєнних дій донорська кров є ледь не єдиний спосіб врятувати життя бійця, який зазнав поранення з масивною крововтратою.

В реаліях сьогоднішньої війни, де ворог переважає у силі та техніці, ми, українці в тилу, повинні робити все від нас залежне, аби зберегти життя кожному бійцю. Крім того, варто не забувати й про цивільних, які стають жертвами ракетних та артилерійських ударів – їм необхідна донорська кров.

Донорство – благородна і почесна місія, яка дозволяє зберегти життя хворим на важкі хронічні захворювання і потерпілим від опіків, аварій та катастроф. Донорство символізує безкорисну ідею допомоги іншим людям.

Хто може бути донором

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ України.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди.

Перед тим, як ви вирішите піти на донацію, радимо перевірити чи нема у вас тимчасових чи абсолютних протипоказань. 

Підготовка до здавання крові

За три дні до здавання крові відмовтеся від прийому анальгетиків і аспірину, а також ліків, що їх містять (ці речовини погіршують зсідання крові).

Не вживайте алкоголь за 48 годин до здавання крові. Виключіть із раціону жирну, смажену, копчену, молочну їжу, соління.

Обов’язково виспіться і з’їжте легкий сніданок (солодкий чай, дієтичне печиво, каша на воді).

Не куріть за годину до здавання крові.

Не приходьте здавати кров, якщо відчуваєте нездужання (озноб, запаморочення, головний біль, слабкість).

Під час огляду лікарем перед донацією відверто відповідайте на запитання і не приховуйте інформацію про вживання ліків, алкоголю, наркотичних речовин і перенесені захворювання.

Після здавання крові:

• відпочиньте 10–15 хвилин;
• якщо відчули запаморочення або слабкість, повідомте персонал;
• не намагайтеся одразу йти чи керувати машиною, якщо у вас паморочиться голова;
• 2–3 години не піднімайте нічого важкого рукою, з якою брали кров;
• 3–4 години не знімайте пов’язку і намагайтеся її не мочити, це вбереже вас від появи синця;
• протягом наступних 12 годин уникайте інтенсивних фізичних навантажень;
• протягом двох діб повноцінно та регулярно харчуйтеся;
• протягом двох діб уживайте збільшену кількість рідини (не менше 2 літрів на день) — соки, воду, неміцний чай (алкоголь не рекомендується);
• приходьте ще раз здати кров після рекомендованої перерви.

Інтервали між донаціями

Чоловіки можуть здавати кров не більше 5 разів на рік, жінки — не більше 4 разів на рік. Після п’яти регулярних донацій рекомендовано зробити перерву не менше 3 місяців.

Детальніше про інтервали між донайціями можна дізнатися з таблиці, де цифри — це кількість днів, після яких можна продовжити здавати кров.

Джерело: https://phc.org.ua

Всесвітній день поширення інформації щодо проблеми аутизму (World Autism Awareness Day), що відзначається щорічно 2 квітня, починаючи з 2008 року, встановлений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року. Мета цієї дати – підкреслити необхідність допомагати людям, які страждають на цей розлад, та підвищувати рівень їх життя.

Аутизм – тяжкий психічний розлад, що виражається в крайній формі самоізоляції, бідністю вираження емоцій, неадекватним реагуванням і дефіцитом соціальної взаємодії. Сучасні класифікації розглядають аутизм, як “первазивне” (всеосяжне) порушення розвитку, і означає, що при аутизмі страждає не одна функція або їх невелика кількість, а психіка в цілому.

Станом на 01.01.2024 року в Харкові на диспансерному обліку перебувало 889 дітей, що страждають на аутизм (станом на 01.01.2023 – 617), з них 537 дітей з інвалідністю по даному захворюванню (станом на 01.01.2023 – 475 дітей).

У хлопчиків аутизм розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. У 20% хворих з тяжкими формами аутизму прогноз захворювання несприятливий, однак в 80% випадків пацієнти з аутистичними розладами вчаться за загальноосвітніми та корекційними програмами.

До сьогодні ще не існує однозначної теорії, що пояснює причини виникнення аутизму. Є гіпотези, згідно з якими значення мають генетичні мутації, що визначають особливості функціонування нервової системи. Аутизм не є спадковим захворюванням, для нього не характерна сімейність. У ряді випадків вплив зовнішніх факторів (токсини, інфекції, гіпоксія плода) стає своєрідним пусковим механізмом для хвороби при наявності генетичної схильності.

Для класичного варіанту раннього дитячого аутизму характерний симптомокомплекс, що складається з:

• порушення комунікації;
• порушення соціалізації;
• формування  стереотипних дій.

Щоб розпізнати наявність аутизму у дитини батькам необхідно стежити за її поведінкою і виявляти ознаки, які не властиві віковій нормі. Найчастіше ці ознаки можна виявити у дітей у віці до 3-х років.

Симптоми аутизму у дитини до 1 року: відсутність усмішки та комплексу пожвавлення при зверненні матері, не тягнеться до батьків, чинять опір спробам взяти на руки, однаково байдуже ставиться до всіх дорослих.

Вже у віці 1 року у здорової дитини починає розвиватися мова, у дітей з аутизмом мова може бути відсутньою в 2 і 3 роки. Навіть якщо словниковий запас у дитини відповідає віковим нормам, зазвичай при аутизмі слова використовуються неправильно, створюються власні словоформи. Для аутизму характерна ехолалія – повторення одних і тих же фраз.

Поступово виявляються труднощі у спілкуванні з оточуючими. Діти з аутизмом не йдуть на контакт з іншими дітьми, не можуть зрозуміти правил ігри, емоції однолітків, найчастіше грають на самоті, вигадуючи власні ігри.

Ще один симптом аутизму – схильність до стереотипних рухів та дій. Це можуть бути розгойдування, підстрибування, обертання, рухи пальцями, помахи руками. При аутизмі у дитини формується прихильність до певного розпорядку дня, певної їжі, одягу, обстановці в кімнаті. При зміні звичної обстановки, маршруту пересування, спроби запропонувати нові страви можливі спалахи агресії, які можуть бути спрямовані як на себе так і на оточуючих.

Кожен випадок захворювання дуже індивідуальний: аутизм може мати більшість перерахованих ознак в крайньому ступені прояву, а може проявлятися лише деякими ледве помітними особливостями.

У випадку з розладами аутистичного спектру приблизно половина батьків помічають незвичну поведінку дитини після досягнення 18 місяців, а до 24 місяців на відхилення звертають увагу вже 80% батьків. Оскільки несвоєчасно розпочате лікування може вплинути на прогноз, при зміні поведінки дитини слід негайно проконсультуватися з фахівцем. Завдяки вчасному виявленню розладу у віці до двох років і адекватної реабілітації існує ймовірність адаптувати дітей з аутизмом до повноцінного життя в суспільстві.

Лікування дитячого аутизму носить виключно симптоматичний характер. Зазвичай використовують комплексну терапію, що дозволяє впливати на різні симптоми аутизму і механізми їх розвитку. Основний спосіб лікування – це психотерапія і соціальна адаптація. Медикаментозне лікування при аутизмі призначаються з метою корекції поведінки і різних проявів захворювання.

У м. Харкові кваліфіковану  медичну допомогу  дітям,  які  страждають  на   аутизм   надають в КНП «Міська дитяча лікарня №5» Харківської міської ради, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, 43, де впроваджено використання програми АВА-терапії (поведінкова терапія) і системи альтернативної комунікації РЕCS для подолання дезадаптивних порушень у дітей з аутизмом.

Всесвітній день боротьби з глаукомою проводиться 6 березня 2024 року за ініціативою Всесвітньої асоціації товариств по боротьбі з глаукомою і Всесвітньої асоціації пацієнтів, які страждають на глаукому. Метою цього Дня є інформування населення про важливість своєчасної діагностики та лікування глаукоми для попередження розвитку сліпоти.

Тема цього року «Об’єднаємося заради миру, вільного від глаукоми», спрямована на об’єднання спільнот у всьому світі для боротьби зі сліпотою, спричиненою глаукомою.

Глаукома досить поширене захворювання, яке може виникнути в будь-якому віці. Так, частота вродженої глаукоми складає 1 випадок на 10-20 тисяч новонароджених, у віці 40-45 років первинна глаукома спостерігається приблизно у 0,1% населення. У віковій групі 50-60 років глаукома охоплює 1,5%, у осіб старше 75 років – більше 3%. Згідно з даними ВООЗ, загальна кількість хворих, які страждають на глаукому, становить понад 100 млн. людей і в найближчі десятиліття збільшиться ще на 10 млн. 

У м. Харкові в 2023 році на диспансерному обліку знаходилося 4913 людини, в 2022 році – 4604, захворювання вперше виявлено у 885 людей, в 2022- 537.

Глаукома – це хронічне захворювання ока, що характеризуються підвищенням внутрішньоочного тиску та ураженням зорового нерва. Глаукому іноді називають «тихим крадієм зору», так як, в більшості випадків тривалий час протікаючи безсимптомно, поступово призводить до прогресуючої втрати зору, аж до сліпоти. Сліпота, що спричинена глаукомою, носить незворотній характер, так як гине зоровий нерв. В цьому випадку повернути зір неможливо!

Серед факторів підвищеного ризику виникнення захворювання найбільше значення мають: вік (старше 40 років), спадковість і сімейний анамнез, наявність супутньої судинної (атеросклероз, гіпертонічна хвороба) та ендокринної (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози) патології, травми ока, наявність в анамнезі життя перенесених в минулому хірургічних втручань. Паління, хронічний стрес також можуть сприяти розвитку глаукоми.

Щоб вчасно розпізнати глаукому важливо знати її симптоми. Перші ознаки, при появі яких необхідно терміново звертатися до лікаря такі:

• затуманення зору, поява “сітки” перед очима;
• наявність “веселкових кіл” при погляді на джерело світла;
• відчуття дискомфорту в оці, відчуття важкості і тиску;
• незначна різь в оці;
• почуття зволоження ока;
• погіршення здатності бачити в сутінках;
• незначні болі навколо очей.

Для діагностики глаукоми необхідно перевірити гостроту зору, поля зору, стан зорового нерва (офтальмоскопією і комп’ютерними методами), виміряти внутрішньоочний тиск. Нормальні цифри внутрішньоочного тиску індивідуальні, але в середньому вони коливаються в межах 16-25 мм ртутного стовпа при вимірюванні тонометром Маклакова.

Лікування глаукоми спрямовано на нормалізіцію внутрішньоочного тиску, поліпшення кровопостачання в сітківці і зоровому нерві та на нейропротекцію. Існує три основних метода лікування: медикаментозний, хірургічний і лазерний. Терапія, що  розпочата на початкових стадіях, дозволяє уповільнити прогресування глаукоми та зберегти зір, тому велике значення має раннє виявлення захворювання.

Профілактичні заходи при глаукомі розраховані як на людей, які мають фактори ризику розвитку цього захворювання, так на пацієнтів, у яких вже почався процес, і які проходять лікування. Дотримання профілактичних заходів дає можливість максимально відтермінувати серйозні наслідки, які глаукома може завдати здоров’ю і якості життя: 

– Слід обмежити як фізичні навантаження, так і психоемоційні. Робоча діяльність повинна відповідати стану здоров’я. Не можна працювати або займатися будь-якою  діяльністю, яка вимагає тривалого перебування з нахиленою вперед головою.

– Голову при роботі за комп’ютером або перегляді телевізора потрібно тримати рівно! Закидання голови шкідливі, як і нахили вперед. Дуже важливо, щоб кімната була добре освітлена. Зведіть до мінімуму перебування в темних (кінотеатр) і затемнених приміщеннях (перегляд телевізора), так як при цьому розширюється зіниця і може підвищуватися внутрішньоочний тиск. Обов’язкові 15-ти хвилинні перерви при зоровій роботі протягом кожної години!

– Харчуйтеся повноцінно і раціонально. Регулярно включайте в свій раціон продукти, багаті антиоксидантами і цинком. Вітамін А захищає сітківку і покращує кольоровий  і нічний зір, а жирні кислоти Омега-3 зменшують ризик розвитку синдрому «сухого ока» і запальних захворювань очей. Вживайте овочеві страви, рибу, фрукти, обмежте тваринні жири і цукор, міцний чай і каву.

– Ведіть здоровий спосіб життя. Слід дотримуватися нормального режиму праці та відпочинку. Сон повинен бути не менше 8 годин на добу. Відмовтеся від паління, яке негативно позначається на кровопостачанні і транспортуванні кисню та інших необхідних корисних речовин до всіх структур очей.

– При глаукомі необхідно перебувати на диспансерному обліку у офмальмолога, регулярно контролювати внутрішньоочний тиск, не рідше ніж 1 раз в 6-12 місяців, артеріальний тиск і рівень холестерину в крові.

Кваліфікована медична допомога хворим на глаукому або з підозрою на дане захворювання надається в КНП «Міська клінічна лікарня №14 ім. Л.Л.Гіршмана» Харківської міської ради, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. О. Гончара, 5  також в «Глаукомному кабінеті» поліклінічного відділення цієї установи.